Медицина може зняти абстинентний синдром при будь-якій наркоманії, і загроза ломки не змусить залежного знову приймати препарат. Але попри це рецидиви трапляються дуже часто – за статистикою, після зняття фізіологічної залежності без подальших зусиль близько 90% людей знову починають уживати наркотики. Розгляньмо, чому стається рецидив, – знаючи причину, простіше протидіяти цій небезпечній тенденції.
Причина рецидиву найчастіше комплексна – тобто вона складається з цілого клубка фізичних, психічних, поведінкових чинників, які працюють незалежно від того, є фізіологічний потяг до наркотику чи ні.
Фізична складова
Одна з головних причин рецидиву – фізичне (фізіологічне) звикання. Тобто наркотична речовина або її метаболіти так «вбудовуються» в організм, що людина, відмовившись від уживання препарату, просто зазнає фізичних страждань. Це називається абстинентним синдромом, а на сленгу наркоманів – ломкою. Прояви можуть бути найрізноманітнішими:
- нудота, блювання;
- порушення свідомості;
- гарячка, відчуття жару;
- тремор, судоми;
- безсоння, галюцинації;
- м’язовий біль, біль у животі;
- пригнічення дихання;
- втома, втрата апетиту та багато іншого.
Природно, якщо не пройти цей етап або не зняти (полегшити) прояви абстинентного синдрому, здебільшого станеться рецидив, причому досить швидко. Але ломка небезпечніша, ніж припускає більшість. Багато наркозалежних людей вважають, що потрібно перетерпіти лише кілька днів чи тижнів, після чого настає полегшення. Проте це не завжди так – у разі деяких наркоманій етап детоксикації та зняття абстинентного синдрому може затягнутися на місяці чи навіть роки! Звісно, без достатньої мотивації та самоконтролю, без належної медичної допомоги втриматися від рецидиву буде дуже складно.
Психічна складова
Наркотичні речовини дуже сильно впливають на мисленнєві процеси, незалежно від того, що це за препарати і як їх уживають. Психіка й когнітивна сфера наркозалежних серйозно порушені через збої в роботі нейромедіаторів. Короткочасні провали в пам’яті, неможливість зосередитися, погіршення уваги та розумових здібностей – усе це наслідки наркоманії. І відновлення може тривати до двох років! Причому чинником рецидиву є прагнення наркозалежного позбутися такого стану.
Друга найважливіша причина рецидивів, що лежить у сфері психіки, – задоволення. Тобто наркозалежний просто сумує за тим відчуттям задоволеності, всемогутності, спокою чи, навпаки, енергійності й бадьорості (усе залежить від конкретної речовини), яке він відчував після вживання наркотику. Перемогти таку згубну пристрасть найскладніше. Це складно ще й тому, що, коли людина позбувається фізичної залежності, вона з часом може почати вважати, що нічого поганого в наркотику не було. Фізичний дискомфорт забудеться, а от позитивний психологічний ефект від наркотику запам’ятається надовго й стане потужним чинником рецидиву.
Під дією наркотиків зсуваються всі параметри норми, і залежний може вважати, що «кайф» після вживання і є нормальним станом, а от після відмови від нього настає стан ненормальності, і його потрібно терміново виправити новою дозою. Причому такі відчуття можуть виникати навіть через тривалий час після відмови від наркотиків. Дехто й зовсім вважає, що вже тепер він зможе впоратися із собою й одна доза йому точно не зашкодить: просто щоб згадати, як це було.
Соціальна складова
Ще одна причина рецидиву – оточення. Як краби у відрі не дають нікому втекти, затягуючи назад, – так і оточення залежного щоразу намагається зробити все, щоб не дати йому зав’язати зі шкідливою звичкою. Причому цей процес взаємний, адже в залежного зазвичай не залишається міцних прив’язаностей поза колом знайомих за спільним уживанням – саме тому, що жодні інші теми йому просто не цікаві. А колишні друзі та знайомі не дуже прагнуть відновлювати спілкування, справедливо не довіряючи наркоману – нехай і колишньому. Нові прив’язаності завести вкрай складно, так само як і знайти своє місце в новому житті. Так формується вакуум спілкування, який охоче заповнюють приятелі-наркомани, послужливо приносячи із собою дозу. За статистикою, 65% рецидивів провокують старі знайомі, які таки вмовляють наркомана, що лікується, «ще разочок наостанок» прийняти наркотик.
Один із найсильніших засобів протидії рецидивам, пов’язаним із колом спілкування, – терапевтичні групи, які ще називають клубами анонімних наркоманів (або алкоголіків, механізм той самий). І, звісно, украй важливо обмежити спілкування з колишніми приятелями, яких пов’язує лише одне: згубна пристрасть.
