Важливе питання, яке ставлять собі всі – і наркозалежні, і їхні родичі: а навіщо взагалі це потрібно? Адже кожен, хто починає приймати небезпечні препарати, так чи інакше знає про можливі наслідки. Про це говорять на кожному кроці, повідомляють у новинах, по радіо – наркотична залежність це шлях до деградації, хвороб і смерті, і зійти з кривої стежки дуже складно, і вдасться це далеко не всім. І все ж щороку лави хворих на наркоманію поповнюються тисячами людей, а ще тисячам наркотики ламають життя в інший спосіб: як родичам залежних і як жертвам злочинів, скоєних у пошуку грошей на чергову дозу, щоб урятуватися від ломки, або в чаду наркотичного сп’яніння.
Розгляньмо різні причини, чому людина може почати вживати наркотичні речовини. Адже не для того, щоб відчути кайф, про який вона не може знати, доки не спробує? Це приходить потім. Спочатку дві основні причини, через які людина ступає в безодню, – це нудьга та відчай. Причому вони можуть діяти як окремо, так і разом. Наприклад, від браку гострих відчуттів може піти на вживання наркотику людина, яка перепробувала в житті все інше. Але з тією ж імовірністю від нудьги почне приймати наркотики людина, яку до цього підштовхує саме соціальне середовище! І на цьому варто зупинитися докладніше.
Експеримент Брюса Александера
Щоб зрозуміти, чому люди вживають наркотики, науковці, як це часто буває, спробували на щурах. Гризунів поміщали в клітку з двома напувалками – в одній була вода, в іншій – вода з домішкою героїну або кокаїну. Експеримент показав, що щури практично завжди обирали воду з домішкою наркотику, доки не гинули від виснаження чи отруєння. Але знаєте що? У їхніх клітках не було більше нічого – лише сам піддослідний щур і дві напувалки. Там не було навіть інших щурів для компанії! При цьому всі щури, які взяли участь в експерименті, зрештою «підсіли» на наркотичну воду.
Водночас у Канаді професор психології Брюс Александер поставив схожий експеримент, змінивши початкові умови. Тепер у щурів була компанія й справжній щурячий парк із тунелями та кольоровими кулями, з різноманіттям локацій та їжі. Незмінними були напувалки – одна з водою, інша з наркотиками. За час експерименту всі щури спробували наркотик щонайменше один раз. Але наркоманія в них не розвивалася! Жодна тварина за час експерименту не стала наркозалежною й не загинула. Оскільки експерименти відрізнялися лише умовами, що оточували щурів, науковець зробив висновок, що сприятливе середовище, у якому щонайменше не нудно й комфортно, сприяє утриманню від уживання наркотиків.
У людей простежується точнісінько така сама тенденція. Це питання детально вивчали у зв’язку з масовим уживанням героїну та інших наркотичних речовин солдатами армії США під час війни у В’єтнамі. Як писав журнал «Time», військові часом використовували героїн буквально як жуйку, а Архів загальної психіатрії робить висновок, що близько 20% ветеранів страждали від героїнової залежності до кінця життя. Цифра, немислима для тієї ж демографічної категорії в мирних і комфортних умовах.
А тепер достатньо лише відірватися від читання цього тексту й визирнути у вікно. Занедбані брудні двори з автомобілями, припаркованими на тому, що мало б бути газоном. Покинуті спортивні майданчики з поламаним обладнанням. Здані в оренду магазинам розливного пива спортивні зали та непрацюючі шкільні секції й гуртки. Звісно, у когось усе інакше, але багато хто живе саме в таких умовах. Війна та тисячі біженців і ветеранів лише погіршують ситуацію. І як тут не згадати нещасних щурів з американського експерименту чи американських ветеранів?
Підлітки з самого дитинства ростуть в умовах соціальної дезадаптації, відсутності цікавих занять, тотальної нудьги та відчаю – просто тому, що саме суспільство ретельно відтворює такі умови з покоління в покоління. У кращому разі ми стежимо за чистотою в квартирі – при цьому місця загального користування часто перетворюються на склади старих вікон і будівельного сміття, а спортмайданчики – на місце вигулу собак і збору алкоголіків.
Що ж робити?
Відповідь на це питання дав той самий експеримент Брюса Александера. Після того як щур із порожньої самотньої клітки гарантовано підсідав на наркотик, науковець поміщав його в клітку з покращеними умовами, про які ми писали вище, і з компанією інших щурів – як залежних, так і ні. Результати перевершили всі очікування: більшість тварин вилікувалися в найкоротші строки!
Наркоманія в людей, хоч і важко, але піддається лікуванню. Це знаємо ми, фахівці центру «Еверест». Але немає чарівної пігулки, здатної позбавити людину залежності, потрібен цілий комплекс заходів
Тепер професор Александер стверджує, що всі стереотипи про наркоманів, які нав’язує суспільство, не мають нічого спільного з реальністю. Наркоманію уявляють аморальною звичкою, яка з’являється лише в тих, хто веде надто розв’язний і гедоністичний спосіб життя. Усі думають, що наркоманія – це наслідок «викраденого» на хімічному рівні мозку. Якщо потрапив на гачок, то вже байдуже, що там відбуватиметься далі.
Александер продовжив свої досліди. Наступне дослідження він поділив на два етапи. Спочатку поміщав щурів в одиночну клітку на 57 днів – і чекав, доки вони пристрастяться до наркотику. Потім поміщав раніше ізольованих щурів у «суспільство» свого Rat Park. У результаті «наркомани» повернулися до нормального життя, «хороша» клітка врятувала їх. Процес адаптації зайняв у тварин лише кілька днів.
