Існує ціла група препаратів, які називають аптечними наркотиками. Це ліки, немедичне використання яких призводить до певних наркотичних ефектів. Такі препарати можуть уживатися як самі по собі, так і як прекурсори (тобто інгредієнти) для інших речовин. До першої групи належить налбуфін, наслідки вживання якого, а також його ефекти ми розглянемо в оглядовій статті. Препарат можна купити в аптеці, часто навіть без рецепта, – при цьому він має досить низьку ефективну дозу й ціну, що робить його небезпечним для підлітків.
Основний діючий компонент «Налбуфіну» – налбуфіну гідрохлорид.
Препарат є анальгетиком групи опіоїдів (лікарських засобів, що впливають на організм людини схоже на опій). Дія «Налбуфіну» на організм людини порівнянна з дією «Морфіну».
Налбуфін – рецептурний знеболювальний препарат, який при систематичному вживанні викликає сильну психологічну та фізичну залежність. Ці ліки часто використовують як дешеву альтернативу іншим наркотикам.
Налбуфін можна легко дістати в аптеці як за простим рецептом, так і без нього. Наслідки прийому схожі на наслідки залежності від наркотиків опіоїдної групи, як-от (героїн, морфін, метадон тощо)
Налбуфін, інакше Налбук (одна з комерційних назв), належить до групи опіоїдних анальгетиків, антагоністів опіатів. Препарат призначають для купірування больового синдрому, зокрема при інфарктах міокарда та післяопераційній реабілітації. Налбуфін як наркотик часто вживають у поєднанні з димедролом або первітином («винтом»), також окремо, іноді в процесі самолікування від опіатної залежності. Проте залежність від налбуфіну, що виникає, зводить такі зусилля нанівець.
При немедичному застосуванні ефект від налбуфіну схожий на ефект усіх опіатів. При цьому він є їхнім антагоністом, отже, при одночасному ін’єкційному вживанні налбуфіну й будь-яких опіатів, наприклад героїну, виникає гострий синдром відміни. Ефект від застосування – заспокійливий і ейфоричний, має налбуфін і негативні наслідки одразу після прийому – запаморочення, головний біль, сонливість, нудоту й сухість у роті.
Механізм дії налбуфіну
Як і всі опіоїдні анальгетики, налбуфін викликає звикання через свій механізм дії. Він стимулює мезолімбічний шлях. Це нервовий шлях, що зв’язує так звану чорну субстанцію головного мозку та вентральну ділянку покришки середнього мозку. Мезолімбічний шлях відіграє значну роль як у механізмах емоційності й пам’яті, так і у формуванні відчуття задоволення. Активується в очікуванні винагороди, завдяки чому тісно пов’язаний із механізмом формування залежності за принципом очікування задоволення.
Сприйнятливими до дії опіоїдних анальгетиків є рецептори клітин нервової системи, розташовані в різних її ділянках. Це призводить до того, що дія налбуфіну дуже різноманітна. Серед інших ефектів можна назвати затримку моторики шлунково-кишкового тракту, закрепи, свербіж шкіри, катаральні симптоми. Часте явище – зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС), тобто брадикардія, а також артеріальна гіпотонія, пригнічення дихального центру аж до зупинки дихання, затримка сечовипускання.
Водночас у психоемоційному сенсі після вживання виражена картина емоційного відсторонення та ейфоричні явища. Згідно з відгуками наркоманів, налбуфін змушує їх буквально випасти з плину життя й спостерігати за ним збоку – зокрема й за явищами, що безпосередньо стосуються того, хто вжив. Ступінь і характер впливу на організм визначаються не лише дозою, а й способом уведення. Налбуфін уводять як підшкірно, так і внутрішньовенно. Найбільший ефект, що триває від 6 до 8 годин, досягається при внутрішньовенному введенні. 
Роль опіоїдних рецепторів
При введенні в організм будь-яким способом налбуфін починає діяти на опіоїдні рецептори. Цей різновид рецепторів пов’язаний із G-білком, головна їхня функція – регулювання больових відчуттів. За відчуття болю, його характер та інтенсивність відповідають чотири групи опіоїдних рецепторів, відомих на сьогодні: κ- (каппа), ноцицептинові (ORL1), μ- (мю), δ- (дельта). Кожен із них відповідає за певний тип психосоматичних реакцій. Так, μ2 рецептори відповідають за ейфорію, але водночас за пригнічення дихального центру, міоз (звуження зіниці), сповільнення моторики ШКТ. Вони ж відповідають і за розвиток залежності, зокрема від налбуфіну. Їхня дія зумовлена тим, що рецептори зв’язуються з опіоїдними лігандами, які у випадку наркотиків – як опіатів, так і опіоїдних анальгетиків – мають екзогенне, тобто зовнішнє, походження.
Активація рецептора лігандом спричиняє пригнічення активності аденілатциклази, яка відповідає за синтез вторинного посередника циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Одночасно закриваються потенціалзалежні кальцієві канали пресинаптичного нейрона. Усе це призводить до зниження виходу нейромедіаторів і знижує чутливість нейрона до них. Простою мовою, активація цих рецепторів такими речовинами, як налбуфін, знижує здатність нервової системи до активації – а отже, викликає розслаблення та ейфорію.
Завдяки цьому не лише минають больові відчуття, з якою метою ліки й використовують у медицині, а й на зміну неспокою приходять розслабленість і піднесений настрій. При цьому вже за кілька тижнів препарат спричиняє розвиток толерантності, що потребує дедалі більших доз для досягнення колишнього ефекту. Минає зовсім небагато часу, і кинути налбуфін стає дуже складною справою.
Продаж налбуфіну в аптеках
Ломка від налбуфіну
Тривалий прийом налбуфіну викликає абстинентний синдром при відміні.
Ознаки ломки від налбуфіну:
- сильний фізичний біль у кістках і суглобах
- характерні перепади настрою
- агресія
- дратівливість
- температура тіла підвищується
- виникає гіпертермія
- нудота, блювання та біль у животі
Перший і другий день абстинентного синдрому після припинення вживання опіатів – найтяжчі. Далі симптоми притуплюються й зовсім минають.
Наслідки вживання
При припиненні прийому налбуфін викликає серйозний синдром відміни, який проявляється м’язовим болем, спазмами й загальною слабкістю, проносом і блюванням, загальним падінням настрою та депресією. Знижується працездатність, з’являються апатія та депресія. При припиненні прийому налбуфіну ломка має приблизно такий самий характер, як і при відміні будь-яких опіатів.
Водночас, продовжуючи вживати препарат, людина ризикує не просто здоров’ям, а й життям. Адже збільшення дози при розвитку толерантності підвищує ризики зупинки дихання чи серцевої діяльності. Крім того, використання препарату поза лікарнею, особливо маргіналізованими особами, несе потенційну загрозу передачі небезпечних інфекцій через нестерильний шприц, яким можуть користуватися кілька людей одночасно. Серед таких інфекцій – вірус імунодефіциту людини, гепатити В і С, деякі ІПСШ.
Пам’ятайте, що налбуфін викликає залежність, лікування якої потребує втручання фахівців. Використовувати цей препарат для самолікування та зняття інших залежностей украй небезпечно!
Що робити, якщо син, родич чи чоловік уживає налбуфін?
Оскільки речовину вводять внутрішньом’язово й вона метаболізується в печінці, виведення її звичайним промиванням шлунка не дасть результату. Фахівці використовують засіб «Налоксон» як антидот опіатам.
Після екстреної дії має бути проведена процедура детоксу. Проблема опіатів і опіатної залежності полягає в тому, що вони важко виводяться з організму й залишаються в ньому до 72 годин.
Підступність цього препарату очевидна: наркозалежні змінюють один наркотичний препарат на інший, і залежність продовжує прогресувати. Допомогти зрозуміти й розв’язати проблему вживання наркотичних препаратів може лише реабілітаційний центр, адже, «крапаючись» у наркологіях, кодуючись, «підшиваючись», відвідуючи гіпнотизерів, ясновидців, ви лише на якийсь час позбуваєтеся фізичної залежності, забуваючи про найголовніше – психологічну залежність від наркотиків.
Налбуфін: форум наркоманів – https://forum.motilek.com.ua/
Що довше ви зволікаєте з кваліфікованим лікуванням, то сильніше розвивається залежність, то сильніше руйнується психіка людини!
