Наркозалежні цілком здатні перетворити життя своїх близьких на пекло. Постійні абстиненції, зникнення цінних речей, агресія та неосудність, сумнівні гості й квартира, що занепадає. Напевно, багато хто хотів би віддати своїх родичів на примусове лікування від наркозалежності, щоб допомогти і їм, і, зрештою, собі. Адже життя під одним дахом із наркоманом дуже виснажує.
Правові аспекти примусового лікування
На жаль, хоча примусове лікування наркоманів передбачене законодавством, у правозастосовній практиці воно трапляється вкрай рідко. Річ у тім, що рішення про поміщення особи до клініки ухвалює суд. Керується він при цьому Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Розгляньмо докладніше деякі важливі статті цього закону. Так, стаття 16 регулює примусове лікування наркозалежних і передбачає, що особа, визнана хворою на наркоманію (а це саме хвороба), яка систематично ухиляється від добровільного лікування та реабілітації й при цьому продовжує вживати заборонені препарати, може бути направлена до спеціалізованого закладу поза своєю волею.
Але для цього її родичі чи інші особи (можливо, сусіди) мають звернутися до поліції чи прокуратури з відповідною заявою. Далі прокурор чи слідчий звертається до суду, який, розглянувши й оцінивши ступінь суспільної небезпеки наркозалежного, ухвалює (чи не ухвалює) рішення про поміщення такої особи на лікування. Але є низка винятків: не можна направляти на примусове лікування наркомана, якщо він:
- страждає на тяжкий психічний розлад чи соматичне захворювання;
- є особою з інвалідністю І та ІІ груп;
- вагітна жінка чи мати-годувальниця;
- особа пенсійного віку.
У таких випадках порядок лікування визначає Міністерство охорони здоров’я.
За законом суд має розглядати такі справи в двадцятиденний строк і в присутності особи, щодо якої ухвалюється рішення. Але практика дуже ускладнена безліччю чинників. Так, зі зрозумілих причин наркозалежний, найімовірніше, проігнорує засідання й не надішле представника. Його примусовий привід пов’язаний із безліччю процесуальних ускладнень, і органи поліції вкрай неохоче беруться за такі справи.
Ефективність примусового лікування
Примусове лікування наркоманії, навіть якщо вам і вдалося довести справу до цього, на практиці малоефективне заняття. І це зрозуміло – людина загалом не налаштована на співпрацю з лікарями, а державні наркологічні центри – на успішне завершення лікування та реабілітацію пацієнта. Вони часто являють собою гнітюче видовище, і єдине, чим можуть допомогти, – проконтролювати стан пацієнта під час абстиненції.
У результаті зрив після виписки стається щонайменше в 86% випадків. Наркозалежний повернеться на колишнє місце проживання, і все піде по новому колу – можливо, навіть у гіршому варіанті. Тому фахівці реабілітаційного центру «Еверест» заявляють: примусове лікування наркозалежності – не найкращий вихід!
Що ж робити? Очевидно – зробити так, щоб залежний сам захотів вилікуватися. Зробити це непросто, але можливо, і ми вам у цьому допоможемо. Зателефонуйте сьогодні, у нас є способи вмовити людину, яка приймає наркотики, почати лікування та реабілітацію.
