Алкоголь – підступний ворог, і підбирається до людини поступово. Тож із філософського погляду не можна сказати, де межа між «нормальним» уживанням на свята, «як усі», і хворобливим потягом. З практичного погляду оцінки також різняться, а крім того, вони дуже залежать від конкретної людини. Тому, хоча традиційно прийнято виділяти три ступені алкоголізму, у деяких працях трапляються і 4 ступені алкоголізму, і навіть 5. Найчастіше це пов’язано з тим, що одну зі стадій поділяють на дві частини за рівнем залученості, але все ж ми виходитимемо з того, що основних стадій три. Швидкість настання кожної наступної стадії розвитку алкоголізму залежить від віку (що молодший, то швидше), статі (у жінок швидше, ніж у чоловіків), генетичної схильності (наявності та інтенсивності вироблення ферментів, що розщеплюють етанол, тощо). Зрештою, навіть конкретна життєва ситуація може вплинути на людину так, що вона сопʼється вдвічі швидше.
Таке розмаїття дуже ускладнює діагностику та реабілітацію, адже там, де одній людині потрібно щонайменше десять років, щоб відбулася зміна фази алкоголізму, інша може пройти цей шлях за кілька років. Кожна наступна стадія алкогольної залежності піддається лікуванню важче за попередню, незалежно від того, скільки таких фаз виділяти. Тому дуже важливо не зволікати й звертатися до реабілітаційного центру одразу.
1. Перша стадія
Цьому етапу завжди передує період культурного вживання спиртного. Людина без проблем тримає себе в рамках, п’є лише на свята й зрідка може вжити 2-3 дози алкоголю (міра, введена для зручності порівняння; 1 стандартна доза алкоголю дорівнює 30 мл чистого етанолу) у вигляді пива чи вина за вечерею. Переважна більшість людей залишаються на цій умовно нульовій стадії все життя, приблизно чверть не п’є взагалі – через переконання чи за станом здоров’я. Але іноді процес переходить у першу стадію, а межа між ними на цьому етапі дуже умовна й малопомітна. Ознаки першої стадії алкоголізму можна виявити лише при серйозному обстеженні.
Першу стадію наркологи називають неврастенічною, її тривалість у середньому 3-10 років, тривалість цієї стадії алкоголізму в чоловіків зазвичай утричі довша, ніж у жінок. Стадія характеризується вираженим потягом до алкоголю, уживання різних алкогольних напоїв під маскою культурного вживання чи пошук приводів для цього стає основним способом проведення часу. Особливість цієї стадії (на відміну, наприклад, від третьої) полягає в тому, що потяг посилюється в міру сп’яніння.
На першій стадії розвитку алкогольної залежності найтривожніший симптом – часті ситуації «перебору», а також короткочасні провали в пам’яті. Також важливо звертати увагу на поведінку людини в тверезому стані – а саме пожвавлення та емоційне піднесення в передчутті вживання і, навпаки, падіння настрою та зростання дратівливості в ситуаціях, коли очікування не справджуються. Усі розмови так чи інакше починають зводитися до теми випивки. Важливий показник першого ступеня алкоголізму – втрата блювотного рефлексу: організм не прагне позбутися отрути, проте бажання «похмелитися», тобто перервати розвиток абстинентного синдрому новою дозою, поки не виникає.
2. Друга стадія
На цьому щаблі сходів у безодню алкоголізму головною відмінною рисою стає висока толерантність до алкоголю. Уживання значних кількостей спиртного, до 10 доз і більше, стає щоденним. Приводи більше не потрібні, часто не потрібна й компанія, хоча це більше залежить від темпераменту людини. Добова норма зростає протягом усієї другої стадії хронічного алкоголізму – тепер його можна впевнено називати хронічним. Тривалість цієї стадії значно коротша, у кращому разі кілька років. Реабілітація проходить значно важче, ніж на першій стадії, але самостійна відмова від спиртного ще можлива. Велику небезпеку для самої людини, що п’є, і для оточення становлять періоди сп’яніння з підвищеним ризиком травматизму та асоціальної поведінки.
Змінюється психологічний портрет. Виникають афективні розлади особистості, починає збіднюватися емоційна сфера. Основним мотивом поведінки стає пошук спиртного або коштів на нього, а також уживання. Виникає астенічний синдром, який характеризується млявістю та підвищеною втомлюваністю. Ознаки алкоголізму починають проявлятися на обличчі. Люди зі слабким здоров’ям мають підвищений ризик смертельного наслідку внаслідок прийому великих доз етанолу. Крім того, з’являються або загострюються всі соматичні та психічні захворювання.
Важлива відмінність, що дозволяє діагностувати другу стадію, – прагнення зняти абстинентний синдром, тобто похмелитися. Якщо здоровій людині огидна сама думка про алкоголь уранці після великих доз, то для алкоголіка це стає єдиним засобом зняти «ломку». Яка по суті нічим не відрізняється від такої самої ломки в героїнового наркомана, крім біохімії процесу.
3. Третя стадія
На третьому щаблі відбувається різке зниження толерантності до алкоголю – тобто виникає парадоксальна на перший погляд ситуація, за якої людина починає пити менше, ніж на попередній фазі, просто через нездатність організму переробляти етанол. Не варто тішитися через зниження дози – усі інші прояви поглиблюються. Розвивається алкогольна енцефалопатія, що загрожує нападами епілепсії та білої гарячки при різкій відміні спиртного. Похмілля стає регулярним – фактично людина веде сомнамбулічне існування між епізодами сп’яніння та періодами тяжкого похмілля. Причому сп’яніння може наставати навіть від зовсім невеликих за мірками другої стадії доз – склянки пива чи чарки горілки, після яких настає важке забуття.
Моральна та інтелектуальна деградація досягає апогею, руйнуються всі системи організму – насамперед страждає печінка, що нерідко закінчується завжди летальним цирозом. На цій стадії алкоголізм практично незворотний, тому необхідно діяти раніше. Скільки б стадій алкоголізму не виділяли наркологи, шанс на реабілітацію залишається завжди – важливо вчасно почати реабілітацію, не даючи алкоголю жодного шансу!
