Наркоманія – хвороба соціальна, і вражає вона людей із найрізноманітніших соціальних груп. Матеріальний статус також не гарантує, що людина не стане наркоманом, хоча дає більше можливостей для підтримки здоров’я та для лікування. Наркологи стикаються з випадками наркоманії і в зовні цілком благополучних родинах, і в дуже проблемних. Але зазвичай підліткова наркоманія свідчить про приховані чи явні проблеми в родині – брак уваги, позитивних емоцій та інших важливих для нормального розвитку речей. Іноді ж причини зовсім інші: вседозволеність і відсутність виховання, які штовхають підлітка на шлях експериментів. Тому, відповідаючи на питання, як так сталося, що ваша дитина почала вживати заборонені препарати, адресуйте його насамперед собі. Ми ж спробуємо розібратися, що робити, якщо в родині – наркоман.
Від наслідків наркоманії одного члена родини страждають усі інші, існує навіть таке поняття, як співзалежність, за якої член чи члени родини потрапляють у буквальну психологічну залежність від наркомана. Цей стан характеризується значним звуженням кола інтересів співзалежного, його повною орієнтацією на об’єкт опіки, спробами вберегти від згубного впливу наркотиків – як правило, безуспішними, що призводить до ще більшої фрустрації та замкненості.
Звісно, якщо ви дізналися, що у вашій родині – наркоман, питання, що робити, виникне згодом. Першими емоціями цілком виправдано будуть шок, страх і гнів. Проте що швидше ви припините панікувати, то краще, адже найближчим часом вам знадобиться максимальна мобілізація емоційних сил, часу й терпіння, якщо ви хочете витягти близьку людину з виру наркоманії.
Друге бажання, яке може виникнути в людини, у чиїй родині наркоман, – приховати цей факт від родичів і друзів. Але подумайте, що саме до них залежний може прийти по гроші під найвигаданішими, зокрема й дуже драматичними, приводами. Наприклад, вони можуть просити позичити чималі гроші на лікування чи на допомогу через проблеми із законом. Нерідкі й випадки пограбування наркозалежними своїх рідних і друзів – адже останні легко пускають їх до себе. Ми в жодному разі не стверджуємо, що це ваш випадок, але так буває. Тому відповідальність перед суспільством вимагає, щоб ви обережно попередили тих, до кого залежний міг би звернутися по гроші. Зрештою, це й в інтересах самого наркомана, адже кожна доза лише погіршує стан.
Наступне, що варто зробити, – виявити твердість. Наркозалежні можуть виявляти дивовижну наполегливість і хитрість у бажанні отримати від вас кошти. Не варто йти в них на поводу в жодному разі, навіть, хоч як жахливо це звучить, якщо наркоман погрожує суїцидом. Практика наркологів і психотерапевтів показує, що майже завжди це порожні погрози. А ще – що наркоману й алкоголіку довіряти не можна. Якщо він просить гроші на «найостаннішу дозу», після якої «почне лікуватися» й кине, не вірте – на 100% це брехня, у яку в момент вимови може вірити й сам наркоман. Якщо ж аргументом для продовження вживання наркотиків є фраза «моє життя, як хочу, так і розпоряджаюся», дайте зрозуміти, що це справді так і що його проблеми тепер справді його. На жаль, зцілення від наркоманії пов’язане з жорсткістю, тоді як м’якість лише погіршує перебіг хвороби.
Це, звісно, не означає, що ви маєте повністю дистанціюватися. Відчуження теж погіршить ситуацію, тому брати участь треба, але не в плані матеріальної підтримки. Не беріть на себе боргів залежного, краще оточіть його теплом і турботою та знайдіть хороших фахівців, які зможуть допомогти йому й вам. Найважливішу роль у питанні зцілення відіграє мотивація до усвідомлення проблеми. Це один із найважливіших кроків, адже залежні часто вважають, що можуть кинути будь-коли, просто поки що, мовляв, не хочуть. Щоб змінити цю думку й змусити повірити в наявність проблеми, іноді йдуть місяці праці психотерапевта й рідних хворого. Впливати на залежного можна різними способами. Найдієвіше, звісно, умовити його піти на консультацію до психотерапевта в реабілітаційний центр.
Найголовніша порада, яку можна дати рідним наркозалежного, – усвідомити, що їхня проблема не унікальна, що вони не самотні й що наркоманія цілком виліковна.
Необхідно зберігати спокій і звертатися до різних спеціалізованих центрів допомоги. Наприклад, зняти абстинентний синдром чи провести детоксикацію можуть у наркологічному диспансері. Досягти стійкої ремісії та пройти курс реабілітації й адаптації до життя без наркотиків – у реабілітаційному центрі.
Час ремісії необхідно використати максимально повно. У цей період украй важливо створити вдома сприятливу атмосферу, відкинути всі образи та минуле загалом. Прагнення до одужання варто підтримувати розумінням і любов’ю. Важливо також обмежити або й зовсім припинити контакти з тим середовищем, у якому ваш родич уживав наркотики. Якщо підозрілі люди приходитимуть до вас додому, не соромтеся викликати поліцію – вони мають забути до вас дорогу.
Якщо досягнуто певного прогресу, закріпити успіх і дати колишньому наркоману мотивацію утримуватися від уживання й надалі можна на різних курсах і в гуртках взаємодопомоги, які проводяться у форматі періодичних зустрічей. Ці терапевтичні групи довели свою користь, адже тут колишні залежні можуть ділитися своїми переживаннями та проблемами з тими, хто їх дуже добре розуміє.
Звісно, якщо в родині наркоман, ситуація не з приємних – але й з неї є вихід. Головне – не втрачати надії та терпіння!
